Що означають цифри на пластику: маркування посуду та упаковки 1-7

Що означають цифри на пластику: маркування посуду та упаковки 1-7 Новини

Цифра в трикутнику на дні пляшки чи контейнера говорить лише одне: з якого полімеру зроблено виріб. Про безпечність, про нагрівання і навіть про те, чи візьмуть цю річ на переробку, вона сама по собі нічого не обіцяє.

Маркування пластику придумали для сортувальних ліній, а покупці почали читати його як інструкцію для кухні. Звідси більшість плутанини: хтось викидає цілком придатний контейнер з п’ятіркою, а хтось гріє в мікрохвильовці одноразову коробку з шісткою. Розібратися, що означають цифри на пластику, можна за кілька хвилин, якщо знати, яку інформацію несе кожен значок і якої не несе.

Що насправді означає трикутник з цифрою

Систему кодів від 1 до 7 запровадило Товариство пластикової промисловості США в 1988 році. Мета була суто виробнича: переробник мав за секунду відрізнити один полімер від іншого, не відправляючи зразок у лабораторію. З 2008 року її веде міжнародна організація ASTM International за стандартом ASTM D7611. У 2013 році стандарт змінили: замість трьох стрілок навколо цифри тепер рекомендовано суцільний трикутник, бо стрілки сприймали як обіцянку переробки.

Цифра означає тільки матеріал.

Під трикутником зазвичай стоїть латинська абревіатура матеріалу: PET, HDPE, PVC, LDPE, PP, PS або OTHER. Буквам варто довіряти більше. На виробах місцевого виробництва часто стоїть лише кириличне позначення на кшталт ПЕТ, ПЕНД чи ПП, без цифри і без трикутника, а на імпортних іграшках і техніці трапляється код у кутових дужках, наприклад >PP<, який означає те саме. Повний перелік позначень разом з кодами для скла, паперу й металу зібрано в довідковій статті про коди переробки матеріалів.

Для сортування сміття код корисний тим, що підказує, куди нести упаковку. Одна пляшка часто складається з кількох пластиків: корпус з PET, кришка з поліетилену або поліпропілену, етикетка з плівки, тому кришку сортують окремо. Пункти приймання працюють з різним набором полімерів, і той самий йогуртовий стаканчик в одному місті візьмуть, а в іншому відправлять на полігон. Трикутник зі стрілками на упаковці тільки ідентифікує матеріал, а рішення про приймання ухвалює конкретний переробник.

Коди від 1 до 7: коротка таблиця

Таблиця нижче зводить сім кодів, найпоширеніші вироби з кожного матеріалу і те, як він поводиться при нагріванні та повторному використанні.

КодМатеріалДе трапляєтьсяНагрівання і повторне використання
1 PETполіетилентерефталатпляшки для води й соків, прозорі лоткизвичайна пляшка втрачає форму вже близько 60 °C; повторно наповнювати можна лише чисту й суху
2 HDPEполіетилен високої густиниканістри, пляшки з-під молока й побутової хімії, відрастійкий до більшості побутових рідин, кип’ятіння не витримує
3 PVCполівінілхлоридблістери, частина плівок, труби, віконні профілідля нагрівання їжі не призначений, практично не переробляється
4 LDPEполіетилен низької густинипакети, стретч-плівка, м’які кришким’якне при нагріванні, для мікрохвильовки не годиться
5 PPполіпропіленхарчові контейнери, кришки, стаканчики, дитячий посудплавиться при 160-165 °C, контейнери з позначкою для мікрохвильовки розраховані на розігрів
6 PSполістиролодноразовий посуд, лотки з пінопласту, стаканчики для кавим’якне близько 100 °C, під окріп і в мікрохвильовку не призначений
7 OTHERполікарбонат, PLA, багатошарові матеріаливеликі бутлі для кулерів, багаторазові пляшки, комбіновані упаковкиповедінка залежить від конкретного полімеру, код сам по собі нічого не гарантує

Пляшка з одиницею: чи можна наливати в неї вдруге

PET, або поліетилентерефталат, дає прозору легку пляшку, яка добре тримає газ у газованих напоях. Одноразовою її називають через конструкцію: тонка стінка, вузьке горло, яке важко відмити, і матеріал, що розм’якшується при нагріванні. Температура склування PET близько 75 °C, а звичайна пляшка, видута без додаткової термообробки, починає втрачати форму вже при 60 °C. Для гарячого чаю вона не підходить.

Сам матеріал органи харчової безпеки визнають придатним для контакту з водою і при повторному наповненні. Ризик пов’язаний з гігієною. Відкрита пляшка, в якій лишилась волога, стає середовищем для бактерій і грибків, що потрапляють з рук, повітря і з губ. Подряпини на внутрішній поверхні затримують забруднення, і відмити їх ополіскуванням неможливо.

Тому пляшку з кодом 1 можна наповнити ще раз, якщо її вимили гарячою водою з миючим засобом і повністю висушили. Пом’яту, подряпану зсередини або таку, що пахне, краще віддати в сортування. PET разом з HDPE належить до пластиків, які пункти приймання беруть найохочіше.

Коди 2, 4 і 5: поліетилен і поліпропілен на кухні

Поліетилен високої густини з кодом 2 йде на каністри, пляшки для молока і побутової хімії, господарські відра. Він щільний, непрозорий або молочно-білий, хімічно інертний і легко переноситься в побуті. Поліетилен низької густини з кодом 4 м’якший: з нього роблять пакети, харчову плівку, гнучкі кришки. Обидва матеріали вважаються придатними для контакту з їжею, але при нагріванні швидко м’якнуть.

Кип’ятити воду в каністрі з двійкою не варто.

Поліпропілен з кодом 5 серед побутових пластиків найкраще тримає тепло. Він плавиться при 160-165 °C, тож контейнер з нього переносить гарячу страву, а тонкі стінки не пливуть від окропу, як у полістиролу чи поліетилену. Саме тому більшість контейнерів для їжі на винос, кришок для кавових стаканчиків і багаторазових ланч-боксів роблять з PP. Відрізнити поліпропілен від поліетилену можна руками. Кришка з PP пружинить і клацає, коли її защіпають, а поліетиленова м’яко гнеться і тримається на тертя. Якщо зігнути смужку поліпропілену кілька разів в одному місці, на згині з’явиться біла смуга, а сама смужка не зламається: на цій властивості тримаються «живі петлі» на кришках пляшок з шампунем. Поліетилен так не біліє. Він тягнеться.

Код 5 ще не дозволяє ставити будь-який контейнер у мікрохвильовку. Тонкостінна коробка з кришкою з іншого матеріалу, контейнер з наклейкою або з металізованим покриттям поводяться інакше, ніж суцільний поліпропілен. Для розігріву орієнтуються на окрему позначку виробника, про яку нижче.

Коди 3, 6 і 7: ПВХ, полістирол і бісфенол А

Полівінілхлорид з кодом 3 у харчовому посуді трапляється рідко. Його місце в будівництві: труби, віконні профілі, лінолеум, а в упаковці це блістери й частина плівок. При горінні ПВХ виділяє хлоровмісні сполуки, тому спалювати його не можна, а переробляють цей пластик мало.

Полістирол з кодом 6 знайомий за одноразовими тарілками, прозорими ложками і лотками з пінопласту. Температура склування полістиролу близько 100 °C, тобто при контакті з окропом або в мікрохвильовці тонкий стаканчик м’якне і деформується. Для холодних закусок і короткого використання його призначення відповідає матеріалу, для гарячого ні.

Сімка з підписом OTHER охоплює все, що не потрапило в перші шість груп. Сюди належать полікарбонат великих бутлів для кулерів, біопластик PLA з рослинної сировини, а також багатошарові упаковки, де кілька полімерів склеєні між собою. Саме полікарбонат пов’язаний з бісфенолом А, речовиною, з якої його синтезують.

Полікарбонат прозорий і майже не б’ється, тому його довго ставили на бутлі.

У ЄС з 20 січня 2025 року діє регламент 2024/3190, який забороняє використання бісфенолу А у пластиках, лаках і покриттях, призначених для контакту з їжею. Для окремих груп виробів передбачено перехідні періоди. Для покупця висновок простий: код 7 на старій багаторазовій пляшці не говорить, з чого саме вона зроблена, і написи на кшталт BPA free мають сенс саме для цієї групи.

Келих і виделка, хвилясті лінії, сніжинка

Поруч з трикутником на посуді часто стоять інші позначки. Саме вони відповідають на ті запитання, які люди помилково адресують цифрі: чи можна класти в цей посуд їжу, чи можна його гріти і заморожувати. Найважливіша з них, значок «келих і виделка», походить з регламенту ЄС 1935/2004 про матеріали для контакту з харчовими продуктами. Виробник ставить його замість напису «для контакту з харчовими продуктами».

Значок «келих і виделка» є декларацією призначення, а не сертифікатом. Його не видає окремий орган, і він означає, що виробник заявив виріб як харчовий і відповідає за це. На речах, призначення яких очевидне, наприклад на столових виделках, позначки може не бути взагалі.

З мікрохвильовкою складніше. Єдиного стандартного символу для неї не існує. Найчастіше це хвилясті лінії, іноді над тарілкою або всередині прямокутника, що нагадує піч. Сніжинка так само не уніфікована і позначає, що контейнер витримує заморожування. Якщо на дні стоїть лише код 5 без хвиль, розігрівати в ньому їжу виробник не обіцяв.

Коли коду немає: як зрозуміти, з чого зроблено річ

Маркування відсутнє на багатьох старих речах, на дрібних деталях і на промислових виробах, де місця під трикутник просто немає. Орієнтуватися тоді доводиться за властивостями матеріалу. Поліетилен і поліпропілен легші за воду і в мисці не тонуть, ПВХ і полістирол тонуть. Поліетилен на дотик воскуватий, ніготь лишає на ньому слід, поліпропілен твердіший і при згинанні біліє на згині.

Для побуту таких ознак вистачає, щоб зрозуміти, чи можна гріти посуд і куди нести його в сортування. Коли ж потрібно точно знати полімер, наприклад перед ремонтом ємності чи деталі, користуються сукупністю тестів: густина, поведінка під ножем, запах при нагріванні, реакція на розчинник. Жоден з них окремо не дає гарантії. Детальний розбір того, як розшифрувати маркування пластику на технічних виробах і визначити матеріал без нього, допомагає не помилитися з вибором способу ремонту.

Тріснув контейнер, відро чи каністра: чи є сенс клеїти

Код на дні стає корисним і тоді, коли річ зламалася. Поліетилен і поліпропілен, тобто коди 2, 4 і 5, мають низьку поверхневу енергію: клей на них не змочує поверхню і відшаровується разом з плівкою. Звичайний «секундний» клей чи епоксидна суміш на поліпропіленовому відрі тримаються до першого навантаження.

З ПВХ і полістиролом ситуація краща. Для них існують клеї на розчинниках, які частково розчиняють поверхню, і після висихання дві деталі стають одним шматком матеріалу. Перш ніж купувати тюбик, варто подивитися на трикутник: від матеріалу залежить, чи розв’яже проблему клей, чи потрібне зварювання. Окремо про те, чим склеїти пластик різних типів і де клей перестає працювати, є докладний окремий розбір.

З харчовим посудом інакше.

Для нього ремонт зазвичай не має сенсу: клей у місці контакту з їжею стає окремим матеріалом, про безпечність якого виробник посуду нічого не заявляв. Тріснутий контейнер краще перевести в господарські, а каністру чи бочку для технічних рідин оцінювати за товщиною стінки і місцем тріщини.

Часті запитання

Відповіді на запитання, які найчастіше виникають, коли на пластиковому посуді шукають пояснення цифрам.

Що означає цифра 5 на пластиковому контейнері?

Цифра 5 означає, що контейнер зроблено з поліпропілену (PP). Це найбільш термостійкий з побутових пластиків, він плавиться при 160-165 °C, але розігрівати в мікрохвильовці можна лише ті контейнери, на яких виробник поставив окрему позначку з хвилястими лініями.

Чи означає трикутник зі стрілками, що пластик переробляється?

Ні. Трикутник ідентифікує тип полімеру, а рішення про приймання ухвалює конкретний пункт переробки. Саме тому стандарт ASTM D7611 у 2013 році замінив стрілки на суцільний трикутник.

Який пластик безпечний для їжі?

Безпечним для їжі є виріб, який виробник заявив як харчовий і позначив значком «келих і виделка» або відповідним написом. Цифра коду лише вказує на матеріал: з поліпропілену роблять і харчові контейнери, і технічні ящики.

Чи можна гріти їжу в посуді з цифрою 6?

Ні, полістирол м’якне близько 100 °C і деформується в мікрохвильовці або під окропом. Він розрахований на холодні страви та коротке використання.

Що робити з пластиком з цифрою 7?

Код 7 об’єднує різні матеріали, від полікарбонату до біопластику PLA і багатошарових упаковок, тому переробка для нього налагоджена найгірше. Багаторазові пляшки з сімкою варто обирати з позначкою про відсутність бісфенолу А.

Оцініть статтю